підпливати — а/ю, а/єш, недок., підпливти/ і підпли/сти/, иву/, иве/ш, док. 1) Пливти плавом або на чому небудь, наближаючись до когось, чогось. || перен. Підходити, під їжджати повільно або поважно, ніби пливучи. 2) Пливти плавом або на чому небудь,… … Український тлумачний словник
повідпливати — а/є, а/ємо, а/єте, док. Відплисти (про все чи багато чого небудь, усіх чи багатьох) … Український тлумачний словник
попідпливати — а/є, а/ємо, а/єте, док. Підпливти (про багатьох, багато чого небудь; у багатьох місцях) … Український тлумачний словник
відпливати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
підпливати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
повідпливати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
попідпливати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відчалювати — юю, юєш, недок., відча/лити, лю, лиш, док. Відходити, відпливати від берега (про судна). || Відходити, відпливати від берега на якому небудь судні … Український тлумачний словник
відгрібатися — а/юся, а/єшся, недок., відгребти/ся, бу/ся, бе/шся; мин. ч. відгрі/бся, гребла/ся, гребло/ся; мн. відгребли/ся; док. 1) Відкидати що небудь (землю, сніг тощо) від себе лопатою, руками і т. ін.; звільнятися від землі, снігу тощо. 2) від чого, розм … Український тлумачний словник
відплив — у, ч. 1) тільки одн. Дія за знач. відпливати й відпливти 1), 3). 2) Періодичне (двічі на добу) пониження рівня води в океанах і відкритих морях; прот. приплив. 3) перен. Послаблення якогось процесу, дії, руху, що чергуються з їх піднесенням. ||… … Український тлумачний словник